Вони кидаються по ігрових майданчиках своїми ніжними лапами, пробираються в курники на задньому дворі та їдять приміських курей, щодня вбиваючи більше мільйона місцевих тварин.
Сара Легге, професор Університету Чарльза Дарвіна та автор нового проекту плану боротьби з хижацтвом червоної лисиці, сказала, що європейська руда лисиця є хитрим інвазивним видом, який є «однією з найбільш серйозних загроз» для місцевих ссавців.
«Австралія має найгірший рекорд вимирання ссавців у світі, близько 40 видів ссавців, і основною причиною цих вимирань є хижацтво лисиць і кішок», — сказав Легге.
Якщо федеральний департамент навколишнього середовища виконає цей план, Австралія побачить перші оновлені національні заходи за майже два десятиліття, щоб зупинити вплив лисиць на місцеву дику природу.
Легге сказав, що було досягнуто значного прогресу в розумінні того, як боротися з лисицями з моменту опублікування останнього плану в 2008 році. Чисельність популяції важко підрахувати, але за оцінками популяція становить близько 1,7 мільйона, поширених по всій країні від центрального Квінсленда до Нового Південного Уельсу до Вікторії та Південної Австралії. Населення Західної Австралії також стрімко зростає.
Усі ці лисиці голодують, згідно з дослідженнями, щороку лисиці вбивають понад 367 мільйонів місцевих ссавців, 111 мільйонів птахів, 88 мільйонів рептилій і «незліченну кількість» безхребетних і жаб.
У проекті плану визнається, що чисельність лисиць занадто велика, щоб її можна було знищити, але можна вжити заходів для захисту видів, які знаходяться в зоні найбільшого ризику. Серед них – збільшення фінансування островів, вільних від лисиць, і безпечних притулків, таких як огороджені зони, захищені від хижаків. План також передбачає співпрацю та «законодавчу гармонію» між штатами та федеральним урядом.
«Я не претендую на те, що ми можемо скоро знищити лисиць на всьому континенті», — сказав Легг. «Але ми точно можемо зупинити занепад і вимирання місцевої дикої природи».
Роб Брюстер, менеджер Ради з інвазивних видів диких тварин, сказав, що екологи витратили останні 18 років, щоб дізнатися все про лисиць і види, на яких вони полюють.
Підпишіться, щоб отримувати безкоштовну інформаційну розсилку редактора відділу клімату та навколишнього середовища Адама Мортона «Чисте повітря».
Понад десяток основних видів були визначені як дуже вразливі до хижацтва лисиць, включаючи кенгуру Гілберта, що перебуває під загрозою зникнення; зникаючий східний кволл; східні та західні смугасті бандікути, що знаходяться під загрозою зникнення; і такі види, як валлабі, заєць-валлабі та тасманійський валлабі. У списку також сім видів прісноводних черепах.
Дослідники вже майже десять років стверджують, що всім видам загрожує зникнення, якщо не вжити термінових заходів.
«Це не зміна клімату, не втрата середовища проживання, це погано… але ключовими факторами цього вимирання є лисиці та коти», — сказав Брюстер. «На жаль, траєкторія для багатьох наших місцевих ссавців залишається низхідною».
Рада з інвазивних видів вражена довгостроковим планом, який буде розгорнуто протягом наступних трьох десятиліть. Але Брюстер сказав, що операція наразі потребує значного розвитку, при цьому підхід більше схожий на «викидання наживки з вікон автомобіля», ніж скоординовані загальнонаціональні зусилля.
Для цього потрібні гроші.
«Нам дуже подобається ця смілива 30-річна мета, яка має на меті забезпечити довгострокове виживання всіх місцевих видів, яким загрожують лисиці», — сказав він. «Але без спеціального потоку фінансування… цей план не працюватиме».
За оцінками департаменту охорони навколишнього середовища, якщо всі заходи будуть повністю реалізовані, загальна вартість становитиме приблизно 175 мільйонів доларів США протягом перших п’яти років, або приблизно 35 мільйонів доларів США на рік. Поточні витрати на знищення лисиць становлять лише від 5 до 7 мільйонів доларів США.
Рекламний пост розсилки
Однак у плані зазначається, що вважається, що лисиці щороку завдають шкоди біорізноманіттю Австралії приблизно на 190 мільйонів доларів, тобто ці витрати перевищуватимуть вигоди для навколишнього середовища.
Коли його запитали про підтримку такого фінансування з боку уряду, департамент назвав 30-річний характер програми важливим терміном і сказав, що загроза інвазивних видів вимагає «тривалих дій протягом багатьох років для досягнення вимірних і тривалих покращень популяцій дикої природи».
«Плани зменшення загрози відіграють важливу роль у координації досліджень, управління та інших дій, необхідних для звернення до зменшення чисельності місцевих видів і запобігання подальшому вимиранню», — сказав представник.
Бронвін Градскі, старший науковий співробітник і еколог з Університету Мельбурна, погоджується, що боротьба з інвазивними видами потребує комплексної та постійної підтримки.
«Якщо ви почали боротьбу з лисицями, ви, в основному, маєте намір продовжувати, і ви шукаєте справді великі суми довгострокового фінансування», — сказала вона. «Я думаю, що в деяких частинах Австралії у нас є кілька дивовижних місцевих видів лише завдяки тому, що ми досі контролювали лисиць і котів.
«Така програма, яка об’єднує все разом і спрямована вище й далі, є справді цінною».
Метью Ріс, науковий співробітник Австралійської організації наукових і промислових досліджень Співдружності (CSIRO), сказав, що неможливо повністю викорінити лисиць на континенті, але можна зменшити їхній негативний вплив на екосистеми.
«Види, яким загрожує зникнення, можуть зберігатися в умовах хижацтва лисиць, і останні дослідження досягли значного прогресу у виявленні факторів, які сприяють цьому», — сказав він.
«Менеджмент Fox традиційно зосереджувався на летальному контролі, часто за допомогою отруйних приманок, що залишається важливим. Але проект плану також розширює сферу уваги, розглядаючи непрямі методи контролю, які можуть бути більш здійсненними та економічно ефективними».
Брюстер визнає, що, незважаючи на те, що лисиці можуть бути милими, дослідники та уряди повинні зберегти соціальну ліцензію, щоб вжити необхідних заходів для контролю над ними на користь популяцій дикої природи, які були тут задовго до їх появи.
«Це справді страшно, тому що люди закохуються в єдине, що вони бачать, і забувають про рідну дику природу», – сказав він. «Якщо ви не можете побачити свою рідну дику природу, тому що їх усіх з’їли лисиці, ви можете потрапити на те, що їх вбиває.
«Якщо ми хочемо зберегти нашу дику природу, ми не можемо дозволити людям сприймати лисиць як частину нашого ландшафту».